Не холоднiш, анiж ранiш...

                —  Його Світлість Світло!  та спів усих сих слів:

побіг світла ручай...
а не здумай, не пиняй:
не роби загати
до своєї хати...

тече світла ріка...
добрим днем і натіка...
полиш чаклувати
й за усе хапати...

потік світла потік...
йому знаю ціну, лік...
але най всьому стіч...
бо не прийде зовсім ніч...


Наново би єднатися з довоєнними часами, смерть й "братерським" окупантам.
Наш оберіг, а нЕчисті поріг по ріг, — ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня.


Рецензии
Обруч згару попередньої сторінки, з неінквізованого: і маю до них свіжі Дяку, Щасти, Будьмо!

Рецензии на «Як у старi часи... Його Свiтлiсть!» (Юрий Зозуля)

прянул света ручей -
ой не твой, ой ничей -
не запрудишь солнца
под своим оконцем!

как рекой свет течёт -
будет всем день добра,
не колдуй, нечет-чёт,
не хватай да не правь!

свет потоком да вширь -
цену знаю, сам счёл -
да пускай сквозь весь мир
(дальше - ночь...) протечёт!

замысел глубокий и необычный (при вроде бы чисто логическом развитии)
Александр Ярошевский 30.10.2013 21:53
~ ~ ~
Автору можно сказать спасибо хотя бы только за то, что, читая его стихи, снова чувствуешь себя счастливой!

Светлана Мулюкова 29.05.2011 14:14

Зозуля Юрий Павлович   26.08.2019 09:45     Заявить о нарушении