Из циклаКое что - о тёще

                ІЗ ЦИКЛУ «ДЕЩО ПРО ТЕЩУ…»

     НЕБЕСНА  ПРИКМЕТА
Всі чули про таку прикмету:
Вночі на небо поглядай –
Якщо побачиш там комету,
Мерщій бажання загадай.

І, кажуть, збудеться бажання,
Бо то – зв’язок з самим Творцем.
Важливо зразу ж, без вагання,
Просити в неба: «Зроби це!»

Не вірив я в таке ніколи,
Але недавно ось що взнав:
В мого знайомого Миколи
Метеорит на тещу впав!
                02.08.2019 р.

      БОЛЮЧЕ СВЯТО
Лежала теща у труні…
Зять стогне, потім примовляє:
-Ой, як же боляче мені!
І все до тещі припадає.

Шепоче кум йому:   
                -Скажи,
Навіщо так тобі вбиватись?
То ж теща у труні лежить…
Це ж не трагедія, це ж – свято.

-От вчора я і святкував,
Аж ломить голову сьогодні.
Тому до тещі і припав,
Щоб зняти біль – вона ж холодна…
                03.08.2019 р.

 СИЛЬНІША ЗА СМЕРТЬ
На весіллі, щастям сита,
Клялась жінка чоловіку:
-Смерть лиш може розлучити –
Разом будемо навіки!

Та не все так просто в світі –
Можна смерті й не чекати:
Доказала теща дітям,
Що й вона на дещо здатна.

Всі живуть тепер окремо -
ТЕЩА МОЖЕ ВСЕ І ВСЮДИ!
Знайте: це - не теорема,
Це вже аксіома буде!
                03.08.2019 р.

ХТО В ХАТІ ХАЗЯЇН…
Доконали теща й жінка
Бідолагу Миколая,
Тільки й знають – весь час смикать,
Гудити за все та лаять.

Той у відповідь – ні слова
І смирнішає щотижня.
А яким же був бідовим,
Хвацьким, бравим до заміжжя!

Друзям ця біда відома:
-Схаменись, отямсь, Миколо!
Стань хазяїном ти вдома,
Стукни кулаком по столу!

Все Миколі стало ясно,
Грізним в хату заявився.
І по столу так він хряснув –
Стіл той ледь не проломився!

-Все робіть, що я захочу!
Я – хазяїн в своїй хаті!
І щоб знали: з цеї ночі
З тещою я буду спати!

Жінка вереск підіймає,
Теща ж – наче медом маже:
-Доцю, в домі – він хазяїн:
Хай так буде, як він каже…
                04.08.2019 р.

          ШАНОБЛИВИЙ ЗЯТЬ
Петро прокинувсь до скінчення ночі,
Бо півень розбудив – от клята вдача!
На ганок вийшов, там протер він очі
І онімів від того, що побачив:

Блукав туман ранковий понад ставом,
Зірок гасила вже зоря на сході,
Палахкотіли роси на отаві –
Якая ж благодать! Ну рай, та й годі!

Та це блаженство двері скрип розвіяв,
І теща появилася на ганку.
Невчасно, як завжди, - вона це вміє…
І зникли вмить і рай, і чари ранку.

І не одна – з мітлою вийшла теща.
Цей інструмент належить їй по штату.
Потрібно зятю вже сказати дещо,
Мабуть, потрібно мамою назвати.

І мовив зять – так шанобливо, чемно:
-Що, мамо, теж не хочеться вже спати?
Ви підмітати вийшли? Так ще ж темно…
Чи в небі захотілось політати?
                06.08.2019 р.