Я подумки до Тебе, Боже, лину,
Шукаю погляд Твій... А час минає...
Я знаю, що мене Ти не покинув,
Але спокою на душі немає.
Далеко, десь у небі, вільні птахи
Без перешкоди крила розправляють.
А я живу невільницею в страху,
І сили той ланцюг зірвать не маю.
Закутана у хмари таємничі...
Майбутнє десь за обрієм зникає.
А голос Твій мене до Себе кличе,
І з володінь темряви вириває.
Не можуть все життя лиш бути сльози,
Не може ніч весь час заполонити.
Бажання є сказати всьому: досить!
Я хочу вірити у краще і любити.
Доводити не мушу повноцінність
Думок своїх, бажань та мрій сердечних.
Для Бога кожен з нас - велика цінність,
І все, що Він дає завжди доречно.
Я на краплини щастя право маю,
Воно дощом живим мій подих змочить.
Чекаю я... весь час, Ісус, чекаю,
Нехай здійсняться всі слова пророчі!
Я подумки...
© Copyright: Валентина Коц, 2019
Свидетельство о публикации №119082504490
Свидетельство о публикации №119082504490
Рецензии