Тобi

Я не вірю, що ти не воскреснеш!..
Чорним димом протяті віки
вже минули, і крига, що скресла,
в мить знесе поховальні вінки
від сусідів із хворого Сходу,
лицемірного Заходу, тих,
хто бажав, щоб для мого народу
вітер прагнення волі затих.
Так, свобідному нині сутужно
в цьому світі, де, хай йому грець,
всіх лякає москаль осоружний,
що шукає свій власний кінець
у безкрайніх степах України,
де, захована в жовті лани,
пісня серця козацького лине,
повертаючи душу з війни
за щоденне звичайнеє щастя
не бажати нікому біди,
і, отримавши вічне причастя,
залишати не вічні сліди..:)


Рецензии