Роки мої - шалені рисаки.
Летять роки, мов рисаки несамовито,
Мені їх не здогнати вже ніколи,
Куди ви коні так рвете копита? ..
І по дорогах губите підкови. ..
Хтось кличе з тих світів мене у даль,
І манить - ходи ручку позолочу,
Без тормозів життя тисне на педаль,
А я старіти зовсім ще не хочу.
А я ще хочу бігти навпростець,
Щоб ті літа затримати в зеніті,
Дивитись, як ростуть; жасмин, чебрець,
А я ще хочу зоставатись в літі.
Як мені років біль втрати загоїти,
Щодень в молитві дякувати долі,
Чим мені вас літа - коні напоїти?
Щоб ви ще довго паслись в моїм полі. ..
Роки мої - шалені рисаки,
Вас повернути хочу з тих доріг,
Бо вами я пишаюсь все - таки,
В пошані кличу вас на свій поріг.
Роки мої - найкращі вчителі,
Я кличу вас у шані і любові,
Приходьте ви до мене навесні,
Хоч в сни мої приходьте кольорові.
Автор Н.П. Рубан.
Мои года
© Copyright: Надежда Рубан, 2019
Свидетельство о публикации №119082307948
Свидетельство о публикации №119082307948
Рецензии