Alto Giove

Я охоронятиму тебе, крихітко, завжди. Моя дитино морської піни нетривкої, зникомої, наче ніколи не було. Блиск твоїх очей за маскою, зеленувато-прозора вода. Твоє дно – не каміння, твої очі не синь. Твоє дно – м’який пісок. Твоє ложе – ніжність. Я охоронятиму тебе, мій чорний метелику на стіні. Ти прилетів на зникаюче Світло у сутінках, щоб розділити зі мною мою Ніч. Ти вкриваєш мене своїми крилами, коли я плачу; зціловуєш цілунками сльози з моїх щік; обіймаєш мене своїми руками, коли я сплю, співаєш мені колискову та шепочеш розраду.  Мій Чорний Метелику, мій юний та правічний, моя втіхо, без тебе світ пустий. Ти заповнюєш світ людьми, подіями, роботою, мистецтвом, творчістю, забавами. Ти заповнюєш світ небом, землею, вогнем, водою та деревом.
                Я      л ю б л ю     тебе
барвами полотен, співом соло та а капел,  духовими, клавішними, струнними,
я люблю тебе
                вальсами та галопом, рухом та спогляданням.
Я люблю тебе
                Матісом і Ботічеллі,
я люблю тебе
                Порпорою та Вівальді.
Я люблю тебе
мовою і                мовчанням.
Я люблю тебе         Усім
                Існуючим
                Прекрасним.

Alto Giove, хвала Тобі за дар великий вічного життя, знак милості до мене. Але якщо даруєш Ти мені мою кохану, це буде незрівнянний дар, як і Твоя Краса.