Вступление к поэме а. с. пушкина руслан та людмила

Біля заливу дуб зелений.
Цеп золотий на дубі тому
Вдень і вночі там кіт учений
Кружляє на цепу невтомно.
Піде наліво - заспіває,
Направо - казку муркотить:
" Там чудеса в лісах блукають,
Там мавка на гілках сидить...
Там на загублених доріжках
Чудного звіру скрізь сліди.
На кур`ячих хатинка ніжках
Тиняється сюди-туди...
Видіннями укриті схили,
Зрання на берег линуть хвилі
В безлюддя білого піску,
І тридцять воїнів прекрасних
По черзі з вод виходять ясних,
Та й дядька з ними на паску...
Там королевич випадково
Полонить грізного царя;
Там в хмарах, стрімко і суворо
Через ліси, через моря
Чаклун несе богатиря.
В темниці там царівна тужить,
А бурий вовк їй вірно служить.
Там ступа з Бабою Ягою
Іде, бреде сама собою...
Там цар Кощей хворіє златом,
Й боїться козаків з булатом!..."
І був я там, і мед там пив,
І бачив я той дуб зелений,
Під ним сидів і кіт учений,
Свої нам казки розповів.
Одну я казку пам`ятаю,
Тепер і вам розповідаю...