Пiдкрадаэться осiнь

Тихенько підкрадається вже осінь
і золотом двори знов прикраша.
У житниці свої вона вже косить
багатий і смачненький урожай.
Хоч літо ще панує календарне,
але скрізь відчувається її рука.
І суперечити-втрачати марно,
той час, що швидко-швидко так зника.
Та сонцелике літо не здається,
пекучі стріли посила з небес,
за трон немов відважний лицар б'ється
й дарує нам немало ще чудес.
Хоч надто і примхливе воно нині,
то спопеляє,плаче і гримить.
Похмуро дивиться воно на ниви 
додолу гне берізоньки за мить.
Та як воно б і не пручалось сильно,
все ж не змінити Божий план йому .
До нас йде осінь кроком  семимильним
щоб панувати у земнім уже дому...


Рецензии
Стих очень понравился! С Яблочным Спасом! Вдохновения Вам!

Ласточка Твоя   19.08.2019 08:45     Заявить о нарушении
Благословений,вам!

Левиа   26.09.2019 20:14   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.