Гудок. укр

 Потяг дав гудок прощальний,
ринувся подалі з міста.
Далі,  далі від негарних,
переповнених,  нечистих

вулиць,  площ і тротуарів,
перегрітих сонцем літнім,
що відлунюють піаром
чорним. Тільки  для  туристів

у Парижі замануха, 
тим,  хто іде сюди вперше. 
Я ж нажилась вже по вуха.
Це про мене - вільний вершник. 

Воля! Щастя  без упину-
я живу у цьому світі, 
і  у другий як полину, 
то ніхто і не помітить.

І тому мудрець поважний
радить в цьому розчинятись. 
Ніби нас тут і немає...
Як повітря в чистій хаті. 

Як на грядках огірочки..
Розчинитись... Бути всюди. 
І ніде... Без заморочки
прошмигнути межи люди, 

і до лісу!  На поляну 
впасти кущиком ліщини. 
Полікуються всі рани
в спеку дощиком з хмарини...

От тому й тікаю  з міста. 
Не в бетоні ж розчинятись. 
А в росяному намисті..
в лісових зелених шатах...

4 липня 2019 р


Рецензии