Василий Стус. Зверем выть, водку пить...

Зверем выть, водку пить - и не рюмкою, поставцом*,
подставлять эпохе пропитое верноподданного лицо.
Не вопить на потомство лихое, когда твой гайдамацкий род
режут канатами на ободья веков сколько безумных лет.
Не ругаться, пани-братья, бы , а держаться на земле!
До печенок ею пропахнуть бы, по колена увязнув в ней.
Чтоб привыкнуть могли - остудить, окропить в крик да в кровь,
ветками вишни отхлестать веком украденную любовь.
И с ордой под дикие крики прорешечиваться гробами,
раз алчность бешенству гонит по годам, по векам холмами! 
*поставцом - вид ковшика для питья

Оригинал

Василь Стус – Звіром вити, горілку пити…

Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем,
і добі підставляти спите вірнопідданого лице.
І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід
ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ.
І не бештати, пане-брате, а триматися на землі!
Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна.
А щоб звикнути — остудити, закропити у крик, у кров,
заперіщить вишневим віттям віком викрадену любов.
І з ордою під дикі галаси прорешечуватись гробами,
раз жене нас ненатля сказу по роках, по віках, по горбах!