За кого болить моє серце?
За бідних душевно людей.
Вони не лякаються смерті,
Не грають щасливих ролей.
;
Відкинуті. Просто істоти.
Злочинці. Не варті добра.
Позбавлені щастя, турботи,
О, люди, і в них є душа!
;
Це нами відкинені діти
В безсиллі упали на дно.
Якщо не зуміли зігріти,
Чи ж право судити дано?
;
Колись дуже щира дитина,
Потрапила в коловорот,
Дорослі! Хіба вона винна?
Її не навчили чеснот.
;
І перше, ніж скоїти злочин,
Можливо чекала тепла,
Хотілося щастя на дотик
Відчути. Але не змогла.
;
Безсила в байдужості світу,
Довірилась тим, хто "талант"
Порочності в неї помітив,
А згодом звання - арештант.
;
Невже їй хотілося цього?
Засвоївши "гідний" урок,
Трималася впевнено того,
Що інші навчили. Порок
;
В полоні тримав її душу
І стала такою. А ми?
Дорослі, ми винні, ми мусим,
Ми маємо їх зберегти!
;
Не стійте! Загубимо душі
І винними будемо... Ми.
;
За кого болить мо серце
© Copyright: Анастасия Тенжала, 2019
Свидетельство о публикации №119081200416
Свидетельство о публикации №119081200416
Рецензии