Розквита бутон мимозы...

Там де річка, по під лози,
Ллється дивним кришталем
Розквіта бутон мімози,
Нас запрошує в Едем !

Я краси такої, зроду,
До цих пір не зустрічав
І землі велич і вроду,
Якось, теж не помічав.

Бо, мабуть, лише з роками
Настає прозріння час,
А природа вже віками
Жде, любові мить, від нас.

І тому, земля, як ненька,
Нам дарує цвіт-красу
І з любовью, так гарненько,
Запліта його в косу.

А бутон той, дивовижний,
Вже розцвів - яка краса !!!
І блищать краплини-сльози
Наче божая роса !


15.03.2018 р.
Володимир Козачок
06.08.2019 р. 18:24


Рецензии