Зрада

Чого бажае жiнка вiд життя?
Кохати та коханой бути!
Ось так i я -
З дитинства мрiю про кохання...

I начебто усе у мене е:
Кохаю я i чоловiк кохае!
Але кохання подiлив вiн навпiл
I маемо тепер трикутник...

Якась його частина залишаеться зi мною.
Можливо спогади про тi роки,
Що разом провели щасливо?
Можливо повнiстью не зникло ще кохання?

А може е надiя, що ми разом
Майбутне будем будувати?
Не знаю!!!
I вiдвовiдь не даст нiхто...

А в тi хвилини, що в обiймах вiн ii,
Здаеться серце розриваеться на клаптi.
Я розумiю, що його душi частина
Назавжди втрачена для мене.

I болiсно усе в головi вмiстити
I важко безнадiйно жити.
А стреси накопичуються далi,
Тому й зриваюсь на дорогiй менi людинi...

I виповзають неiснуючi гадюки,
Хiмери, що радiють вiд людського болю,
I намагаються пiрвати нити,
Котрi, хоча i невидимi, але icнують...

Скажiть, при зрадi що робити?
З гордiстью прогнати чи повернутися благати?
Проклясти навiки чи довести, що краща я?
Не знаю!!!
А знаю я одне - Що я тебе кохаю!!!

1999