Куди б не занесли мене дороги

Куди  б  не  занесли  мене  дороги
Я  завжди  пам’ятатиму  свій  дім,
Бо  всі  мої  і  радощі  й  тривоги
Пройшли  у  нім.

Чи  може  доля  десь  мене  закине 
За  сиві  гори,  за  степи  й  моря,
Але  до  свого  краю  не  загине 
Любов  моя.

Я  буду  пам’ятати  Україну,
Свою  матусю  радісну  й  сумну,
Кохання  перше,  мову  солов’їну,
Свою  весну.


Рецензии
Пожалуй, это лучшее стихотворение из 27 или 28.Скорее всего, оно навеяно поэзией Леси Украинки.

Поэт Алекс   10.10.2019 19:24     Заявить о нарушении