Когда я буду -перевод стихов Л. Костенко

Когда я буду даже совсем седой,
И жизнь моя превратится в слякоть,
Я для тебя останусь такой же молодой,
А для кого-то, может, бабой клятой.
А для кого-то лихой и упрямой,
Ещё для кого-то ведьмой и коброй,
А между прочим, для вас откровенно,
Была я дурочкой и очень доброй.
Беззащитной и не синхронной
Ни с теориями, ни с практиками.
И болела внутри меня ирония
Всеми локтиками и галактиками.
И не знало мещанское кодло,
Когда я захлебнулась горем-лихом,
Что душа моя в люди ходила,
Забинтованная белым смехом.
И в жизни, как на минном поле,
Я просила в этом столетии
Хоть бы тот магазинный минимум:
-Люди, будьте взаимно вежливы!-
И если бы была моя воля,
Написала везде курсивами:
-Так много  на свете горя,
Люди, будьте взаимно красивыми!

***
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
– Люди, будьте взаємно ввічливі! –
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
– Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!