Кохання зародилось

Кохання наше зародилось
Зовсім зненацька,в одну мить,
До речі,часто від якого
І серце,і душа болить.

Кохаєм одне одного настільки,
Наскільки любить маму немовля,
Що любові більшої не знало,
Й не знає що чекати й звідкіля.

Немов дитя,яке чекають довго,
Яке з'являється за згодою сердець,
Так із коханням нашим щирим,
Не мож піти у церкву під вінець…

Цього не хочуть ні рідні,ані люди,
Не хочуть,щоб зійшлися ми,
Не знємо,що далі з цього буде,
Але ще більше закохались ми.

Нашому коханню заздрять люди.
Стараються «налити» олії у вогонь,
«Засунуть» палиці в колеса,
Й відчути теж тепло наших долонь.

Багато безсонних ночей в нас буває,
Перебираємо все в голові:
Весь бруд той,яким обливають,
Та плюють у душу тобі і мені.

Та всупереч всім негараздам,
Всім заздрощам з боку людей,
Кохаєм одне одного ще більше
Й одне із одного не зводимо очей.

26.03.2002 р.


Рецензии