Літо скотилося згори,
Серпневим колесом вогнянним.
Убралась до осінньої пори,
Розчервонілася калина.
Умитий щедрими дощами,
Серпень припас ще теплі дні.
Та у серпанку, як та пава,
Вже осінь бродить по стерні.
Падають зорі - зорепади
І птахи скоро відлетять.
Духмяні у віночку трави , -
Осінню панну заквітчають,
Їй в коси заплітає вітер
всі квіти літа, - та в печалі...
Бо серпень зовсім їй не пара,
То ж не весела і сумна.
На вересень, хай зачекає
І він прийде, - Вона це знає...
мiсяць серпень
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119080200319
Свидетельство о публикации №119080200319
Рецензии