Отямитись людині за життя?!
Хіба на смерть... чи, може, на хворобу...
чи, мо, на шлях туди, де вороття -
це мрія мрій розумного нероби.
Ледь серпень впав із легкістю зорі,
як вічне сонце, виплекавши ниву,
ввімкнуло грудня білі ліхтарі,
в чиїх вогнях народжується диво.
А жовте листя ввічливих лісів
натягне ковдру стриманого неба,
що грає серцем, відданим красі
віршів, в яких ніхто не мав потреби.
І тільки дощ впаде без зайвих слів,
як щось просте, заховане у нотах
на тих п’ятьох, де навіть Бог німів,
відчувши світ як привід для скорботи...
Реальнiсть
© Copyright: Александр Ноцкий, 2019
Свидетельство о публикации №119080201349
Свидетельство о публикации №119080201349
Рецензии