Розлюбив себе і українців
За любов колишню та палку.
За надію їх більшу на німців.
Нехтують пам яттю на віку
Про поневіряння славнозвісні,
Віру на обіцянки брудні
Нинішніх, як і минулих, різних
Переконувачів, лихі дні.
Не було життя легкого, більше, —
В пошуку ще легшого, ця путь
Уникала, стрічаючи ліпших.
Шукачів манила в глухий кут.
Тож, приїхали, хоч десь далеко
Ще маячить зірка надії,
Як гусей з вирію жданий клекіт.
Живими лишаються мрії.
Ще маячить з рка
© Copyright: Борис Коба, 2019
Свидетельство о публикации №119073102024
Свидетельство о публикации №119073102024
Рецензии
