скука знову налягла на кровать зімной лягла
в лодаря мене преобразила
і з призирством
в очі зире
я неможу встать з кроваті
ноги руки наче ватні...
причисатися неможу
це кінець
ой як похоже...
говорити так негоже
буду скуку проганяти
буду бігати по хаті
веселитись танцювати
пісеньки свої співати
гарна гарна молодиця
а життя як та водиця
пропливло у небуття
як же я люблю життя...
в переді у мене час
буду жити як січас
напишу вірш почитаю
і
душа хай не вмирає...
***
© Copyright: Вера Деревьянко, 2019
Свидетельство о публикации №119072907507
Свидетельство о публикации №119072907507
Рецензии