Сохрани

Я не справлюсь,
               родная,
Может год,
           может два…
Словно снег летом
                таю,
Видно будешь
             вдова.
Ты живи
        ещё долго,
Двадцать,
          тридцать годков.
Сохрани меня 
             только
В тайниках
           своих снов.
Будет больной
              разлука,
Но дождёшься ты
                дня
И в глазёночках
                внука
Вдруг увидешь
              меня.
И в глазёночках
                внука,
Не увиденных
              мной,
Дорогая супруга,
Ты поймёшь
Я – живой.


Рецензии