Ми сьорбали з однієї миски
І ділили хліба кусінець,
Але хтось дійшов до тої риски,
За якою бачиться кінець.
Але сталось так, що ви злетіли,
В вас зявились статки чималі.
Ви, про все забувши, захотіли
Богувати вільно на землі.
Звідки в вас взялась ота пихатість?
Звідки ніс, задертий до гори?
Ви вдаєте з себе Божу святість.
Але все те – тільки до пори.
Бо коли Господь почне судитись
Й говорить почне кому куди,
Буде пізно вже Йому молитись,
Зупинившись в кроці від біди.
І тому, поки іще не пізно,
Пригадайте тих, хто з вами ріс.
Друзі! Я благаю дуже слізно:
Опустивши свій задертий ніс,
Тим, хто потребує допомоги,
Відхиливши гордість, поможіть.
Це один з шляхів до перемоги.
Станьте ви на нього і біжіть.
Коли час настане відлітати
У безхмарну і безмежну вись,
Лиш Господь вас зможе обєднати
З тими, з ким ви повзали колись.
14 липня 2019 року.
Ми сьорбали
© Copyright: Андрей Шевчук 3, 2019
Свидетельство о публикации №119072406670
Свидетельство о публикации №119072406670
Рецензии