І сильні люди плачуть, тільки тихо...
Та сльози їхні бачить лише Бог
Тримаються, коли приходить лихо,
Життя не пролітає без тривог...
Вони як всі... і їм болить так само...
Від труднощів зростає їхня міць.
Хоч в серці носять величезні шрами,
Та впевненість не сходить з мужніх лиць.
Сміятися навчилися крізь сльози,
Ховати біль, до вечора носить.
Не скаржитись у спеку чи в морози,
Ще й іншим намагаються служить.
Не рідко у мозолях їхні ноги
І зношене взуття аж до дірок.
Не встелені трояндами дороги
Провадять вище сонця та зірок.
Вони рішуче йдуть, бо добре знають,
На цій землі по-всякому бува,
Та Небо терпеливих дожидає
Веде до Бога віра їх жива!
(Люба Охман)
сильн люди плачуть
© Copyright: Люба Охман, 2019
Свидетельство о публикации №119071900991
Свидетельство о публикации №119071900991
Рецензии