Люблю тебе, люблю, ой, як кохаю…
У серці таке дивне почуття,
Його вдихаю я і видихаю…
Так хочу бути в нім усе життя!
А ти частіше просто мовчазний,
Так мало слів від тебе!.. Я ж бо жінка…
Мені би слухати твій голос неземний,
Й мій голос би лунав тоді так дзвінко!
Дивлюся в очі. Сум у них. Чому?
Що ти скриваєш? Поділись зі мною!
Тобі ж я знаю: тяжко одному,
Від цього я ходжу також сумною!
Коханий мій, весь сум твій відійде,
Все змінюється, не стоїть на місці,
Я вірю Богу, Він бо нас веде…
Ти порадій оцій рожевій квітці!
18.07.2019
Ти порадiй!..
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2019
Свидетельство о публикации №119071807484
Свидетельство о публикации №119071807484
Рецензии