Не плач, моя подруго, – сльози солоні,
То ж, вицвітуть очі й змарніє лице.
Хай, краще, робота зігріє долоні,
нехай оптиміст тобі буде взірцем.
Не варто журитись, не плач серед ночі,
щоб не пам'ятали твої подушки,
як довго чекала ти щастя жіноче,
самотньо носила тягар свій важкий.
Ще ранки будитимуть, росами вмиті,
і ночі зірок ще насиплють до ніг;
зуміє той щастя Жар-птицю зловити,
хто честь свою змолоду свято зберіг!
Лютий 2017.
Не плачь, моя подруга
© Copyright: Карпенко Наталия, 2019
Свидетельство о публикации №119071803834
Свидетельство о публикации №119071803834
Рецензии