Слова, то ластівки, що порхають в повітрі,
Їх випустиш і не піймаєш,
Вони несуть з собою квіти,
І в радості всіх обіймають!
Вони веселі, гомінливі,
Їм не страшні негоди,зливи,
Вони в усьому, як ті діти,
Веселі, радісні, щасливі!
Та коли зронюють слова печалі,
І туга заглядає в вічі,
Не ластівки уже літають,
А ворони, всі в чорнім цвіті!
Слова, то ласт вки, що порхають в пов тр
© Copyright: Светлана Кириченко 3, 2019
Свидетельство о публикации №119071508488
Свидетельство о публикации №119071508488
Рецензии