Евтерпа

Вже не існуючу, мене
ти знову знищуєш. Даремно.
Не  розриваю я тенет,
не залишаю ґрат тюремних.
Ламаюсь  вкотре за життя,
вже сил немає – опиратись.
Подовжуй термін спожиття.
Але яка із цього радість?..
Я зачерствіла, наче хліб,
зростила плісняву  у серці.
А  ти й не зазираєш вглиб,
де б`ється кволе об реберця.
Колись, неначе дзвін, гуло.
Гойдало. Видих – вдих – відлуння.
Та зникло сонячне гало,
немов хтось вимкнув пополудні
життя цього, що сниться нам.
А ми у ньому мов сновиди.
Висока сплачена ціна
за хибне почуття провини.
Ця ахіллесова п`ята,
торкнеш – болітиме нестерпно.
Умру – не грішна – не свята.
Твоя ; небачена Евтерпа.


Рецензии