Ти так мрійливо споглядав...
Удаль далеку серед поля.
Гей! Дивувалася як доля...
Коли той гай вередував.
Коли шуміли в шквалі віти,
Трава хилилася на бік.
Коли хотілося радіти,
Ти ж сумувати тишком звик.
Ти часом мріяв край дороги,
Траву мнучи,від ноги слід...
Вів в даль,плекаючи тривоги...
Оброк змінивши на обіт.
Тривоги? Так. Вгамуй тривоги.
Віднині в згадці упова.
Є забаганка. Перед Богом...
Не втрачена та й не нова.
Ти так мрійливо споглядав...
У поле,-неба...волошкове.
І з ніжністю тепер чекав...
Ромашок поле світанкове.
ТИ ТАК МРІЙЛИВО СПОГЛЯДАВ.
(Понкратова.О.В.)
Коли той гай вередував
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119071403816
Свидетельство о публикации №119071403816
Рецензии