Трава, трава суха...Навколо...
Колючим будяком та гострою стернею
нещадно ноги коле...
Така трава суха... І в косах теж жнива, -
встелила скроні срібна як іній сивина...
Заворожила доля щасливі всі доріжки...
То спека, а то холод насухо...де та оттава,
де ті мої моріжки...
Йду уві сні сама, - боса, сумна...
Серце обдерте, душа не моя...
Хочу прокинутись, та не видно,
де те світло зелене, де чиста моя течія...
Лише стежка по стерні обманом в туман...
Біжу по доріжці долі - далі...
Що у тумані? - Життя, кохання чи храм, - хто знає...
А може прірва і я на дні - згасаю в тій глибині...
Сон
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119071208358
Свидетельство о публикации №119071208358
Рецензии