ДIД I БАБА

Дід мовчить два тижні в тузі,   
Розійшлися вірні друзі..
Пусто в нашому селі,
Пару курок, три кролі.
 
Лиш.., ціпок пустий на дроті,
Ніби зуб один у роті…
Баба, правда - не здає,
Мені жару піддає.

Раніш, глянеш на село,   
Навесні – усе цвіло.
Тепер - безліч будяку…
Незнайти і "кізяку".

Ні корови, ні телиці..,    
Навіть кіз, лиш одиниці. 
Розійшлися в прийми дітки,
На «великі заробітки».

Нема  клубу і крамниці,
Не знайти в дворі копиці. 
Що було – давно закрили…
Та хоть паем наділили*.

Та тепер оті «паї»,
Не  мої, і не твої…    
Хоч – забулися «монархи»:
- Появились – «олігархи»...

Нема того дитсадочку,
Де ходили  сина дочки.
Ні млина нема, ні саду,
Вже закрили і сільраду.

А які були теплиці
Коло нашої крамниці?! 
Колись мали і овець, 
Та тепер, лиш "солонець".
               
..У світлиці три  ікони. 
Моїй бабі на «поклони»
Партбілет, десь на полиці,
 Де збираються мокриці...

Десь валялись, нагороди,
Жаль, що вийшли вже із моди..
Лиш в онуків ширше плечі,
Курять, голяться, до речі.

Ждемо рік дітей у гості..,
Пів села вже на погості...
- Підкрути, но каганець,
Та подай мій олівець.

..Тай затих  дідусь у мить,
Можить знову щось болить?...
Треба їхати в "лікарню"…
Там заскочу в перукарню.

Знов автобус… знову ліки…
Вже б заснути, та навіки…
Діду? каже баба діду,
Сідай, милий до обіду.
* - наділ землі
11.07 2019 -2022


Рецензии