Якщо не згадувати настроїв булих,
Боронячи думки від хибних почуттів.
В житті своїм найбільшим з усіх лих
Став мріючи про те що не хотів.
У власних закутках знайшовший спокій,
Незвиклий там, де завжди мусив бути.
Такий загублений неначе невідомий,
Бо намагався змусити про себе всіх забути.
Для чого стільки з власним я боровся,
Наосліп йшов крізь дим душі що тліла,
На власні напоровшися думки і погляди,
Щоб з болісною злобою розправити вітрила.
Там вдалині тепер проміння майорить,
Карбуючи у пам'яті візерунки, переливається на тлі вітрів,
У котрих загубив себе в ту саму мить,
Як в довгих пошуках на незліченний скарб набрів.
Особистий скарб
© Copyright: Негений, 2019
Свидетельство о публикации №119070807350
Свидетельство о публикации №119070807350
Рецензии