Дощить. Надворі мрячка, вітер встиг
вже наробити галасу і горя.
Він поздирав листки і від тополі
зосталися самі голі гілки.
Помокло все. Все отпочило. Море
розхвилювалось, піняться хвИльки.
І мені знову рочків з десяти,
неначе я біжу за парасолей.
Туман. Не видко вже околиць, світу,
немовби хтось розлив те молоко.
І хочеться під ковдру мені знов,
ще, якщо можна, шоколадну плитку.
26.08.19.
Дощить
© Copyright: Катя Александровская, 2019
Свидетельство о публикации №119070806790
Свидетельство о публикации №119070806790
Рецензии
