ЖАРИНКА
Почуття в роки
Сіяла віяла
Під ночей хмільних
Зоряним віялом.
Все гасила
Душі недопалок.
Впорошила геть
Скроні попелом.
Під тим попелом
Й не второпала,
Як лишила жаринку
Зопалу.
По-під серцем
Жаринка жевріє.
І гасити її
Даремним є.
Не загасиш
Думок потугами,
Ні розрадами
Між подругами.
Не загасиш,
А лиш роздмухаєш,
Як котрусь із них
Ти послухаєш.
А слова повчань -
Скло поколоте.
А мовчання гніт -
Тяжким золотом.
А жага бажання -
Спокусою.
Й десь розплетена
Темно-русая...
Темно-русу косу
Розплетену
Заплела десь
Років середина
Ту середину
Рівно порівну
Ген розвіяло
В небо зоряне.
Те, що трепетне,
Розлюбилося.
Десь розплетена
Загубилася.
До лиця - волосся
Рожевеє.
Та жаринка...
Під серцем...
Жевріє...
Як її зовсім
Не торкатися,
То нічого не може
Статися.
Та чомусь
Час від часу зопалу
Дістаєш той
Душі
недопалок...
ВК ХерСон липень 2019
Жаринка укр
© Copyright: Валерий Квачев, 2019
Свидетельство о публикации №119070805824
Свидетельство о публикации №119070805824
Рецензии