Говорила зебра зебу, –
Прикрашати тебе треба,
а у мене гарна дужка –
чорна, потім біла смужка!
Пару раз учора рано
притулилась до паркану,
бо завчасно не сказали,
що його пофарбували.
Не лоша я і не поні,
щоб нудитися в загоні.
В мене мало від коня –
тигру я тепер рідня!
І сказала зебу зебрі, –
Люба, ти залізла в дебрі,
як з копитом до палацу…
Радше ти рідня – матрацу!
07.07.2019
Зебра
© Copyright: Олександр Мачула, 2019
Свидетельство о публикации №119070703209
Свидетельство о публикации №119070703209
Рецензии