Спека на укр. яз

Червень...задУха...літо...
Сонце пече щосили!
Небо, навстІж розкрите,
пОлудень плавить білий...

Вітер - на відпочинку,
десь на морях гуляє,
"банд" пов'язав хустинку
й реп нарозспів читає...

Спека - невиносима,
губи сухі від спраги,
дощ обминає мимо,
час - слушний для засмаги...

В тіньку дерев розлогих
хочеться затаїтись,
з ворсистих трав вологих
вдосталь росИ напитись...

Душить повітря сперте,
скупчуючись в легЕнях,
вороном чорним смерті
смог пливе над землею...

Ґрунт - у глибоких зморшках,
нІчим бо підживитись,
посуха, мов ворожка,
не хоче відступитись.

ГАряче, як в парилці,
місто на пекло схоже.
Градус завис на гилці...
Дощику дай вже, Боже!

14/06/19/


Рецензии