Після тривалого мовчання,
Не сподіваючись, що знов
Зустріне все ж своє кохання,
Вона отримала любов.
Любов, як завжди, невзаємну,
Любов страждальну та сумну.
Вона чекала ту приємну
На серці ніжную весну.
Душа ще й досі сподівалась,
Надія знову ожила.
Хіба ж вона не здогадалась!
Надія хибною була.
Його ім'я, як небо світле.
А очі, наче море.
Він ніби пташка у повітрі,
З ним вона в радість або в горе.
Сумна історія кохання,
Вона залишилась сама.
Неідеально ідеальний
Не з нею питиме вина.
помилка
© Copyright: Милана Новак, 2019
Свидетельство о публикации №119070604827
Свидетельство о публикации №119070604827
Рецензии