Зірок я не хапаю з неба,
Бо як умію – так пишу.
Мені навчитись, мабуть, треба,
Плести вінки із споришу.
Немає квітів при дорозі,
Росте лишень один бур'ян,
А старість, на моїм порозі,
Записує моє ім'я.
Тому, що долю нещасливу
Мені колись Всевишній дав,
Бо не дощі ішли, а зливи,
За горем пленталась біда!
Мені навчитись, мабуть, треба,
Дорогу бачити в імлі,
Щоб пташкою літати в небо
І повертатись до землі.
Мені навчитися потрібно -
Любити сонце і життя;
Слова сплітати в пряжу срібну,
Щоб не піти у забуття!
Мне нужно научиться
© Copyright: Карпенко Наталия, 2019
Свидетельство о публикации №119070603551
Свидетельство о публикации №119070603551
Рецензии