Живе у серці істина відома,
яку відкриють пройдені рокИ:
найліпше може бути тільки вдома!..
отож вертайтеся, мандрівники!..
Немов не чую віщого призИву,
кудись спішу, неначе щастя там
і пропускаю веселкОву зливу,
що шпарить по недАшківським лісам...
і пропускаю запах метіоли,
котрУ з весни насіяла сама...
відмахуюсь від власних істин кволо,
а йде зима!
Що в цих краях незнАних я забула,-
красивих, та чужих моїй душі?
Шукаю миру зі своїм минулим,
чи слово, що засяє у віршІ?
Шукаю забуття чи духа силу,
яку утратить якось довелось?..
якби ж знаття, що доля замісила
і що в те тісто Господом лилось.
Шепоче серце:
- Повертайсь, приблудо,
бо місця кращого, ніж рідний дім, нема!
Ти застара аби чекати Чуда -
іде зима.
Iде зима
© Copyright: Ева Сокол 2, 2019
Свидетельство о публикации №119070603214
Свидетельство о публикации №119070603214
Рецензии