Зі своїх думок тебе не відпускаю,
Не можу. Та й не хочеться мені.
Твій образ міцно в серці я тримаю,
Ти серед всіх - найкращий на землі.
Звертаюся в молитвах я до Бога,
Аби хоч раз побачити тебе,
А на душі і в серці знов тривога,
Мої прохання линуть до небес.
Зі своїх думок тебе не відпускаю,
В моєму серці ти, коханий, назавжди,
Цю відстань, що між нами - подолаєм
І почуття зумієм зберегти.
Тобі я хочу радість дарувати,
І огорнути ніжністю всього.
Любов свою тобі подарувати,
Ти чуєш шепіт серденька мого?
Зі своїх думок мене не відпускай,
Тримай міцніше у своєму серці.
Я теж тебе люблю! Ти вір і знай -
Кохання здатне всі відкрити дверці!
ТОБI
© Copyright: Люба Граб, 2019
Свидетельство о публикации №119070304831
Свидетельство о публикации №119070304831
Рецензии
