Коли небо на землю упало
І льоном постало воно,
Одразу про льон заспівало,
Й про ткане із льону рядно.
Коли небо на землю упало,
Й простяглось,немов синяя гладь.
Розквітало щораз , розквітало,
Поки коники в гладі тій сплять.
Коли небо на землю упало
Й захотіло ще більш простягтись,
То навіть само не чекало,
Що над ним ще одна синя вись.
Коли небо на землю упало,
Й очей аж не мож відвести,
Красою усіх чарувало,
Й вінок захотілось плести.
Коли небо на землю упало,
Й воно –не воно…Чи то льон?
До душі воно дуже припало,
Й це дійсність була , а не сон.
23.06.2019 р.
Коли небо на землю упало
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119063007385
Свидетельство о публикации №119063007385
Рецензии