Офiцери
Я для вас офіцери, по натягнутих нервах
За акордами віри в пісні дань віддаю.
Хто, військову кар’єру, муштрував у перервах,
Свої душу і груди підставляв у бою.
Тим, хто вижив в Афгані, свою честь не заплямив
Хто кар’єру робив не з солдатських життів
Я співаю про вас, матерів оберігших,
Повернувши живими додому синів,
Офіцери, офіцери, лицарські у вас манери
За країну, її волю, до кінця.
Офіцери, ми слов’яни, українці, росіяни
У бою хай в унісон б’ються серця.
Як в житті офіцери, зберегти вашу віру?
На розритих могилах ваші душі злетять.
Що ж ми, браття, вчинили, не змогли зберегти їх.
І тепер вони вічно в нас сльозою бринять.
Знов ідуть офіцери, і зникають в тьмі ночі,
Їх покликала Русь, як то було не раз.
Що ж ви знову відходите, може, прямо на небо.
І вже звідти – із верху ви прощаєте нас.
Тож куди ви йдете, може, прямо на небо.
І вже звідти – із верху ви прощаєте нас.
Офіцери, офіцери, ваше серце як в пантери.
За країну її волю до кінця.
Офіцери, ми слов’яни, українці, росіяни,
У бою хай в унісон б’ються серця.
Офіцери, своїм тілом, своїм серцем під прицілом.
За країну, її волю, до кінця.
Офіцери, ми слов’яни, українці, росіяни,
У бою хай в унісон б’ються серця.
25.06.2019р.
Свидетельство о публикации №119062703334