За все вклоняюсь тобi, земле...

Частина цієї збірки відведена віршам українською мовою, яка є продовженням моєї сьомої збірки «За все вклоняюсь тобі, земле». Все те, про що я пишу на рідній мові моєї мами – особлива тема в моєму житті.

Добре б було, якби вірші читали, бентежили душу читача. Кожного разу, коли я роблю спроби писати вірші українською мовою, перед моїми очима завжди встає образ моєї мами – україночки – Плут Ганни Іванівни, яка дуже добре співала українські пісні і довгий час розмовляла українською мовою.
Саме вона вчила нас, своїх дітей, любити свою рідну землю - неньку Україну. Завжди казала нам: «Діти, там, де ви живете – то і є ваша Батьківщина!”.

Своїй мамі я присвячую усі свої українські вірші.


         ***



НА ПОДВІР’Ї В МАМИ


Тихо так сопілка грає,
Стрічає клечання.
Клен з березою співають
На подвір’ї в мами.

Розлилися береги –
Світ такий яскравий!
Буйна зелень навкруги
На подвір’ї в мами.

Сила лісу, дух зелений –
Все радіє з нами:
Очищає душі наші
На подвір’ї в мами.

Трійця скликала усіх –
Всі поприїжджали.
Щастя, радощі до сліз
На подвір’ї в мами.

Запашне зілля лепехи,
М’ята під ногами.
Все духмяне у оселі
Й на подвір’ї в мами.

На душі так легко... Свято!
Серце повниться піснями.
Доки житиму, поїду
На подвір’я мами.


4.02.2012


ГІРКОТА


Скину у прірву гіркОту,
Бо слово твоє – обман.
У холод, у саму спекоту
Його хай розвіє туман.

Зійду у весняний свій спокій,
Знайду в ньому зоряну синь.
Мій спогад про тебе, як дотик,
Благаю, ти швидше відкинь.

Мені дуже прикро, жахливо
Брехню твою чути весь час,
Яка без утоми, бридливо
Снує день і ніч біля нас.


27.03.2012


ДЕНЬ ОСТАННІЙ

День останній колись-то настане,
Він не зранку приходить, вночі.
Битись серце скоріш перестане
У нестерпній холодній тиші.

Дуже сумно про це все казати,
Але ж так все існує в житті
І тому мої спроби писати
Не знаходять спокОю в душі.

Якщо день цей стоїть, позирає,
Не чіпайте його, обійдіть.
Так скоріше від вас відлунає
Туга дум, враз усе відболить.

День прощання не завтра приходить,
Настає він раптово, в свій час...
Дух земний до небес переходить –
Залишає себе в перший раз.

Тому день цей останній не можна
Перенести чи зупинить.
Лише сила небесна спроможна
Вирішати кого як любить.

Перед небом ми як на долоні,
І всі грішні, святих не знайти.
У турботах будених в полоні...
Справа Бога – як нас зберегти.

А коли ми у віці – даремно
Щось у Неба за себе просить.
Час останній приходить таємно,
Настає всеочищення мить.


19.11.2012

ОДИН

Немає нікого: ні батька, ні матері,
Брати залишили мене одного.
Про це десь в гайку шелестить сивий явір,
Я там вже не раз слухав тільки його.

А він там і досі жалІбно співає
Під шелест листочків своїх,
Які вже і вітер давно не гойдає –
Згубив вітер стежку до них.

Ой, доленько-доле... Чому все так сталось,
Навіщо, за що знов приходить журба?
Невже ж десь в тобі знову щось захиталось?..
Лягають сльозливі, журливі слова


18.12.2013


СЕРЦЕ МОЄ,
НЕ ЗГАСАЙ

Вітер по полю гуляє,
З ним весело гомонить.
Всіх до себе закликає
В простір, зоряну блакить.

З щирим серцем і душею
Зранку я біжу до них,.
Зі сріблястою росою,
З співом пташок голосних.

Поле, поле, ти, як море
Моїх радісних подій,
Небо зоряне, прозоре,
Подаруй весну надій.

З ними я у чистім полі
Вже співаю на весь край,
Про літа моєї долі,
Їх, прошу, не забувай.

Я ж тебе любив, кохаю
Ще з юнацьких добрих літ,
ЗАвжди добре пам’ятаю
Твій квітневий дивосвіт.

Він повсяк для мене гарний,
Серед квіт, птахів весни,
Тому я, тобою званий,
Вже співаю тут пісні.

Ти ж гуляй по полю, вітер,
Клич до себе, у мій спів.
Всім даруй весняні квіти,
Настрій радісних віршів.

З ними я біжу по полю,
Вітре... Ой, не заважай...
До землі не гни тополю.
Серце моє не згасай.

1.01.2014

МУЗИКА

Музика біля річки грає,
Так тужить, плаче, завиває.
Тихенько стогне, як той біль,
Що йде до серця звідусіль.

Тому спішу я до музики
Щоб слухати його довіку,
Прибрати всю з очей сльозу
У найстрашнішую грозу.

Ой, не сумуй, не плач, музико,
Хоч жалоба твоя велика.
Біль розкидай за далі геть,
Нехай назавжди зникне вщерть.

2.01.2014

МАТИ ЗАВЖДИ
            МЕНЕ ВИГЛЯДАЛА

Мати завжди мене виглядала
Під калиною з дальніх доріг,
До ікон водночас припадала,
Всіх чекала синів на поріг.

Її очі сумні і красиві
До сих пір бачу я в своїх снах,
Вони були тоді лиш щасливі,
Поки були ми всі на місцях:

Біля неї – матусеньки-нені,
Біля річки в садку надворі.
А коли стали ми окрилені,
Йшла вона у свої явори.

Там співала пісеньки тихенько
Про чекання синів-соколят,
Щоб в житті було ясно, гарненько
Серед друзів і добрих хлоп’ят.

З нею разом співав соловейко,
Сльози мами завжди витирав...
Соловеєчку милий, серденько,
Спів твій в серці моїм не згасав.

Ще матуся моя нам казали,
Щоб у піснях наш був зелен-сад,
Де ми з нею всі щастя пізнали
Під дзвінковий з гори водоспад.


3.01.2014


ПТАШЕЧКИ-ПТАШИНИ

Де ж ви, пташечки, пташини,
Щось не чути вас ніде?..
Вас чекають горобини,
Сонце вже зійшло онде...

Воно серце зігріває
Своїм радісним теплом,
У співучий гай скликає
Біля річки, за селом.

Я вже тут усіх скликаю
Пташенят у сад весни,
Їх гучних пісень чекаю
Біля пишної сосни.

Вона в усмішках весела,
Дзвінко з лісом гомонить,
Хороводи з ним завела,
Що аж серденько бринить.

Я з птахами вже танцюю,
Вальс кружляю від душі.
З ними в лісі загостюю,
Ми ж йому всі не чужі.

Усміхається нам сонце,
Гріє нам усім серця.
Лине зраночку в озерце
Біля мого хуторця.


10.01.2014


МОЄ НАТХНЕННЯ

Гуси-гуси, гусенятка,
Немов білі янголятка,
Прошу вас, зійдіть до нас,
У ранковий, світлий час.

Відпочиньте від морозу,
Подарую вам мімозу,
Бо на дворі вже весна
Дуже гарненька, ясна.

Залітайте до ставочку,
До швиденького струмочку.
Там вишневий сад співає,
У весняний хор скликає.

І птахи мене почули,
До села враз повернули,
Сполохнули настрій мрій
З подарунками надій.

Все навколо розвиднілось,
Квіти поля розцвіли.
Моє щастя народилось,
Гуси спокій обрали.

Вони ж є моє натхнення,
Я без нього не живу.
В світлий ранок, повсякденно
В срібну днину дощову.


11.01.2014

ДИКІ ГУСИ

Гилі-гилі, дикі гуси,
Принесіть мені весну,
Її зоряні прикраси,
Квіти, пісню голосну.

Вас, як свято, я зустріну
За ставочком, у садку,
Вишиваночку надіну,
Запрошу всіх до лужку.

Вас вже чую, мої гуси...
Ваше пір’ячко руде
Вже кружляє дивні вальси,
Ніжно вітер їм гуде.

Він балує веснянково,
Настрій серцю завдає.
На душі так пресвятково,
Щастя долі надає.

Дикі гуси, гиля, гуси,
Птахи зоряних надій.
Ви улюбленці матусі,
Спогад мій блакитних мрій.


12.01.2014


ЗАМЕТІЛЬ

Заметіль шумить, кружляє,
Вітер спокій не дає.
Снігом він мене жбурляє,
Холод в душу подає.

Ой, ялиночки розкішні,
Як ви тут?.. О, заметіль...
Відлітай за далі дальні,
Не роби, мороз, їм біль.

Ти, зима, укутай землю
Своїм сніговим теплом,
Дай, прошу, мені надію
Ще побути за селом.

Біля лісу поруч річки
Заметіль... Ой, вгомонись,
Щоб ялиночки, як свічки,
Свій почали водевіль.

Буде весело, струмочок
Задзвенить як навесні.
Побіжить він у ставочок,
Заспіває теж пісні.

Ой, ти хуга, заметіль,
Відлітай скоріш відсіль.
Я вже чую бубонці...
Грають, наче горобці.

Вони весело щебечуть,
Зачекалися весни.
Всі жінки також лепечуть,
Ой, які ж всі голосні...

Ой ти, хуга, заметіль,
Сльози плачуть.. Нащо біль?..
У мороз, який скрипить,
Що аж серденько тремтить.


21.01.2014

ВСІМ БАЖАЮ Я ЗДОРОВ’Я

Гей, хвороби, не бушуйте,
Прошу, дім мій обійдіть,
У дворі теж не гальмуйте,
Спокій в серці залишіть.

Мені з вами не до жарту,
Відлітайте геть у ніч,
Бо візьму вас всіх під варту,
Вкину в прірву або в піч.

Не всміхайтеся, не треба,
Схаменіться, прошу вас.
У здоров’ї є потреба,
А хворіти ще не час.

Всім бажаю я здоров’я,
Миру, злагоди, добра,
Щоб ніякая хвороба
В дім ніколи не ввійшла.

Тому кличу всіх у поле,
У мандрівку любих мрій,
Щоб від них світліла доля -
Від життєвих, добрих дій.


21.01.2014


СХАМЕНІТЬСЯ

Люди, прошу, схаменіться,
Плаче серце... Стогне біль.
Йдіть до храму, помоліться,
Повзуть хмари звідусіль.

Не вбивайте ви надію,
Не потрібна заметіль.
Я від цього холодію
Поспіль декілька неділь.

Жах... Вогонь...
Стук барабанів
Віддається у душі.
Немов я серед шаманів
В центрі міста - у глуші.

Я кричу, ніхто не чує,
Зупиніться... Боже мій!..
Нащо люд отак злобує,
В водохресні чисті дні.

Нащо бити, руйнувати,
Все від пломеню руде,
Треба, люди, міркувати,
Псевдомир ваш ось онде.

Все палає, крик, ганьба,
Стали дні суворі.
Жах крайнеба, боротьба,
Де ж світляні зорі?..

Все ж я вірю, зірка зійде,
Ніч освітиться як день.
Заіскриться сонце, вийде
З співом зоряних пісень.


24.01.2014

ЗНОВ ЯК НІЧ

Знов як ніч... Вогні палають,
Хмари йдуть вже звідусіль.
Крики „Банду геть...” лунають
Поспіль декілька неділь.

Не згасають страшні болі,
Свище вітер, заметіль.
Страх повзе у людські долі,
Жах на серці, бій довкіль.

Батьківщина моя стогне,
Дніпр реве вже котрий день.
Все на площі невгамовне,
А вже ж скоро березень.

Україна – Батьківщина,
Неня рідненька моя
За тебе молюсь... Родина -
Ти моя уся сім’я.

Не розпалюйте, о люди,
Ви вогонь в наш небокрай,
Нащо нам війни етюди,
Мир потрібен дуже вкрай.

Ось погляньте, плаче мати,
Йде до вас, бій не робіть,
Миру всім пора шукати,
Бога, прошу, не гнівіть.

25.01.2014


ПОЖАЛІЙТЕ ЗЕМЛЮ

Припадаю вухом до землі моєї,
Чую її стогін, помолюсь про неї.
Серденьку болюче від такої долі...
Жах... Тремтять високі і сумні тополі.

Ой, надай же, земле, розуму усім,
На душі все зблідле враз передусім.
Небо закоптіло від злоби людської,
В день завечоріло від жорстви такої.

Ой, ви, люди, люди...
Не чорніть ви смуги,
З ними так погано,
Нащо такі туги?..

Землю пожалійте, своїх матерів,
Спокою надайте, досить бунтарів.
Неню Україну нашу збережіть,
Бога, я вмовляю, люди, не гнівіть.

Дайте собі миру, злагоди, добра,
Попрямуйте, прошу, з площі до Дніпра.
Вас до себе кличуть мудрий батько, дід,
Він і досі стогне, знайте – захід, схід.

Пожалійте землю, свій родючий край,
Слухайте тополі, як шумить ваш гай.
Там лунають пісні про красу, любов,
Про щасливі мрії, в дзвін усіх церков.


25.01.2014


РІДНЕНЬКА КРАЇНА

Душа моя стогне і серце скімлить,
За батьківський дім, Україну,
За долю її, що від площі скиглить
Від пломеню в мирну годину.

Ой люди, не треба скрізь безлад робити,
Відкиньте від себе жахливий вогонь.
Навіщо у себе ж з мечем ворожбити,
Всю злобу візьміть назавжди у полон.

Ой, не розкачуйте свою ж хатину,
Сім’ю пожалійте, країна тремтить.
Почуйте ви серцем рідну батьківщину,
Вона вас благає: війни не робіть.

Брати, мої сестри, помолимось Богу,
Щоб він нам усім більше розуму дав
Та й спрямував нас на добру дорогу,
Всі жахи і злобу назавжди забрав.

Неню моя, наша спільна країно,
Земле родюча, пісенний наш край,
Та й мальовнича, біленька хатина,
Сад найквітучий, весни водограй.

Як же оце зберегти для дітей нам,
Наших онуків, коли хмари йдуть?..
Люди, вас прошу... Встаю на коліна,
Бійку між себе, брати, зупиніть.


27.01.2014


ЛАПАТИЙ СНІГ

Лапатий сніг іде, кружляє,
А з ним прийшли пора свята.
У розпалі зима всіх зустрічає,
Веселий сміх повсюди, дітвора.

На вулиці ліхтарики світляні,
Щасливо усміхаються мені.
Дерева у снігу пишні, біляві
Красуються у ці зимові дні.

В уяві бачу рідненьку оселю,
Сніжинки у повільному танку,
Як мати стеле в ніч м’яку постелю,
Наспівує пісеньку чарівну.

А сніг іде, кружля біля віконця,
Тепло біля гарячої печі
В якій зоряний вогничок іскриться,
Під гучний спів хурделиці вночі.


28.01.2014


ЗЛОБУ ГЕТЬ,
ВІЙНУ У ПРІРВУ

Злобу, кривду геть!
О, люди!..
Звірства досить! Нащо гнів?
У зимовий місяць – лютий
Не шукайте ворогів.

Не потрібно поміж себе
Люди добрі враждувати,
Ось, візьміть ви матіоли,
З ними краще буде жити.

Нам добра, на жаль, бракує,
Де ж воно, скажіть мені?..
Серце, душу це нервує
У жахливі, страшні дні.

Нащо бійка нам між себе
І руйнуючий вогонь.
Брате мій, іду до тебе,
Прошу, тільки охолонь.

Мати в нас одна... Єдина
Україна для усіх.
Всі однакові, країна
Неня наша. Війна – гріх.

Не робіть її, благаю,
Зупиніться, прірва ось...
Жах там, пекло... Не до раю
Полум’я вже зайнялось.

Люди! Миру усім треба,
Взяти спокій і мету, -
Головна в цьому потреба.
Вірю: крик не в пустоту.

1.02.2014



ЗАПАНУЄ ВЕСНА


Ось - ось запанує красуня-весна,
Сонечко грітиме край синьоокий.
Веснонька буде, як мед запашна,
Чиста, як зір ясноокий.

Знову почую я пісні пташини,
Дуже красиві у день, опівніч.
Біля оселі, пишної шипшини,
Буде їх чутно також потойбіч.

Поки ж зима заметіллю жбурляє,
Мете вдалечінь у простори полів.
Пісню свою дуже гарно співає,
Під оплески мрійних в гаю яворів.

Від цього серденько моє розквітає,
Бо веснонька йде в душу кожного з нас.
Вона з теплим сонечком всіх зустрічає,
Щиро панує у лоні прикрас.
2.02.2014

КВІТИ


О, як багато квітів біля хати,
Вони такі красиві, запашні.
Аж хочеться всім серцем заспівати
У сонячний раночок навесні.

Цвітуть яскраві мальвоньки червоні,
Душа від них закохана тремтить.
Вони і справді трепетні, шовкові,
О, як же ці красоти не любить.

Квітоньки усі росяні, в краплинках,
Красиво усміхаються мені.
Їх бачив, бачу... Ні, не на картинках,
В житті вони зі мною, чарівні.

Улюбленці вони моєї мами,
Вона їх дуже пестила завжди
Щирими і добрими словами
У нашої домівки – смарагди.

Вони всі ніби вогники блискучі
Зраночку або в темряві ночі,
З птахами благодатними дзвін кучі
Для щирої, відкритої душі.

Вони моє справжнісіньке натхнення,
Красива, світла доля майбуття.
Тому вона щаслива і пісенна
Прийшла на вік такий мій у життя.


3.02.2014



СТІЙТИ ЛЮДИ,
ЗУПИНІТЬСЯ

Стійте люди, зупиніться,
Кров вже ллється, стогне біль.
Прошу вас, вже схаменіться,
Смерть прийшла, вогонь довкіль.

Брати, сестри, ось почуйте,
Нащо нам оця війна?
Батьківщину порятуйте,
Бо вона у нас одна.

Земля стогне, сльози ллються,
Хмари йдуть вже звідусіль,
За дітей усіх молюся
Під тривожний серця біль.

Земле, моя Україно,
За тебе молюсь день-ніч
Батьківщинонько-родино,
Про тебе веду я річ.

Твоє серце тяжко б’ється,
Дзвін церков лунає скрізь.
Брати, прошу, зупиніться,
Мати просять в горі сліз.

Не робіть країні болю,
Їй не треба ворожби.
Дайте спокій, мир і долю,
В день сакральний жалоби.


20.02.2014


ЗА ЩО?..

За що вмирають українці,
За що у пломені горять,
За що у своїм юнім віці
Серця і душі їх щемлять?

Чому, скажи, Отець небесний
Горить вогонь серед братів
Страшний, огидний, лиховісний,
У білих батьківських хатів.

Навіщо долям їх страждання,
За що іде повзуча смерть?..
Війни страшенні злодіяння,
Звірина людянська розсердь.

Ой, Боже наш, рятуй країну,
Синів і доньок, матерів.
Усю, на жаль, грішну родину
Від куль, злоби та й упирів.

Ой, дай на Землю Боже промінь
Яскравий, сонячний з небес.
Надай усім, благаю, прозрінь
З найкращим видихом словес.

Хай вони сім’ям оголосять,
Щоб жах в минуле відійшов
Та й в Україні мир утворять,
Щоб не лилась ніколи кров.


20.02.2014

*НАВІСНИЙ – ненависний, огидний, шалений, дикий, божевільний.
*УПИР – міфологічний образ у фольклорі європейських народів: мрець, який нібито виходить з могили, щоб смоктати кров живих людей.


ТЯЖКО НА СЕРЦІ


Ой, як тяжко на серці,
Стогне, плаче душа.
Плями, хмари на сонці,
Жах свій слід залиша.

Тому доля найгірша
Йде й до наших дітей,
Криза дуже смердюча
Серед безліч свічей.

Полум’я дуже жалібно,
хитко
Йде в домівки до всіх
Чують болі й хлоп’ятко –
Не луна їхній сміх.

Справді, тяжко на серці
За загибель братів,
Тут і зараз, на місці
Треба знищить катів.

Вони скоїли смерті,
Відібрали життя,
Але там, в небесах, усі
мертві
Надають справжнє нам
майбуття.


24.02.2014

НА ПОРОЗІ ВЖЕ ВЕСНА

Я нікуди не поїду,
Рідну землю збережу.
Мир і спокій їй здобуду,
Ворогів застережу.

Досить болю Україні,
Батьківщиноньки моїй,
Доньці, сину, всій родині
І матусінці одній.

Хмари, прошу, одійдіть,
Сонцю треба сонцевіть.
Більше миру і добра,
Бо Бог люд весь покара.

Досить злоби, ворожнечі,
Нетерплячих, грізних речей.
Ой, як хочеться ладу -
Не страшну війну, біду.

На порозі в нас весна,
Слава Богу, вже прийшла.
Тому буде все гаразд,
Цій порі я завжди рад.

Засміються мої діти,
Дощ тепленький задощить.
І під сонечком весняним
Все блискуче заблищить.


25.02.2014

МАМИНА ВИШНЯ

У садочку мами вишня
Біля хати розцвіла,
Білосніжна, дивовижна,
Мене з розуму звела.

Я радію, немов мама
Усміхнулася мені...
З вітерцем її ласкавим
Все розквітло навесні.

Обійняв красу вишневу -
Подих мамин враз відчув,
Потім пісеньку квітневу...
Вдалечінь небес гукнув:

„Мамо, мамо... Де Ви, рідна?..
Обізвіться, не мовчіть.
Милосердна, ненаглядна,
Без Вас серденько болить.

У мій сон хоча б прийдіть,
Щось про себе розкажіть.
Вас чекатиму день, ніч
Поруч себе потойбіч”.

Втім Ваша вишенька сяє,
Усміхається, як Ви.
Своїм співом зігріває,
Прагне щось розповісти.
28.02.2014


ЗУПИНИ...

Дніпр широкий,
всемогутній,
Хвилі свої підійми,
Щоби в час цей
несусвітній
Залишились ми людьми.

Зареви під небосхилом,
Нам надай сміливий глас,
Щоби він над крутосхилом
Розум дав усім завчас.

Небо вдень і ніч палає
Від злоби людської,
Тому ранок не світає
Від бійні жорсткої.

Зупини, ріка могутня
Нерозсудливості твердь.
Крові, горя вже достатньо,
Не потрібна людям смерть.

Зупини війну красою,
Принеси нам спокій свій,
Щоб разом були з весною
З щирим подихом надій.

28.02.2014


НЕ РУЙНУЙ МЕНЕ


Не руйнуй мене, благаю,
Не роби страшенний біль.
Його й так я відчуваю,
Йде він в серце звідусіль.

Вір мені – я не хотів
Те, що скоїлось – жах, мряка.
Подих мрій весь затремтів,
З ніг збиває злий вітряка.

Але все знесу... Повинен
Полум’я згасити.
Починаю свій молебен,
Миру присягати.

Вір мені, я не змінився,
Я не зрадник, Боже мій.
Я у себе залишився
З щирим подихом надій.


25.03.2014

СОЛОВЕЙКО У САДОЧКУ

Соловейко у садочку
Мою пісню заспівав
Про матусеньки сорочку,
Котру завжди одягав.

Я і досі пам’ятаю
Подарунок кращих мрій,
Їх до серця пригортаю
З кращим подихом надій.

Вони скрізь і поруч мене,
Тому добре так живу.
Рідний спів під вечір лине
В Соколинівським краю.

Тугу дум я відпускаю
В синьооку даль, за ліс,
Щось приємного чекаю
Там, де я з братами ріс.

З ними я співав співАнки
Про мій край, як соловей.
Спів лунав у тихі ранки
Й наповняв тишу ночей.

Мама слізоньки все лляла,
Обіймала трьох синів,
З батьком нас благословляла
Під дзвінкий в садочку спів.


15.04.2014


ЦВІТЕ КАЛИНА

Цвіте в садочку мамина калина,
До себе мене кличе кожен раз,
А також найулюблена стежина,
По котрій мамо ходила весьчас.

Оця картина спогади надала,
Аж серце затремтіло водночас.
Душа до саду також погукала
Калиночку відвідати завчас.

Тому біжу швиденько до калини,
Щоб деревце-красуню обійнять,
Хоча би на малесенькі хвилини,
Щоб краплі свого щастя відчувать.

Ой мамо, моя матінко рідненька,
Калинонька сумує по тобі,
А тому не співається пісенька,
Яку я мав отримати собі.

Її завжди співала ти натхненно,
Я відчував в сльозах твою любов.
До всього, що було тобі приємно,
Про те, щоб вона була знов тай знов.

4.09.2014


СКРИПАЛЮ

Ой скрипалю, грай
скрипалю,
Я прошу, не замовкай.
До твого надамся жалю,
Ти його не відпускай.

Він у тебе мелодійний,
Аж душа моя тремтить,
Тому ти, як я, щасливий
Робиш музикою мить.

Вона в день і в ніч зі мною,
Поруч тебе, мій скрипаль,
Щоби я завжди з весною
Не знавав нудьгу, печаль.

Тому грай ти мій скрипалю,
Грай мелодію мою
На широку, синю далю,
Там, де я почув твою.

5.09.2014


МРІЮ

Мрію я про полонини
української перлини,
Де, на щастя я вже був,
Край пісенний не забув.

Кожен час я пам’ятаю,
Про той рай пісні співаю.
Мрію я про зустріч з ним,
Щедрим, гучним та святим.

Гей, ви гори, полонини…
Мої зоряні перлини,
Ви приходьте в мої сни
З Дністром буйним, по весні.

Я до вас душею лину,
Вже співаю донці, сину
Про красу лісів весь час,
Всім на щастя кожен раз.

І мені шумлять трембіти,
Чую їх… Бажаю жити
Там, де срібний водограй
Прикарпатський славить гай.

Ой, стрімка ріки водиця,
В небі горлиця, орлиця
Чую клекіт про весну… ,
Мріям більше не до сну.

Бо журавочки клекочуть,
До оселі дуже хочуть
Відпочити у краю,
Справді в справжньому раю.

10.11.2014


П Л А Ч У

Я за вами один лише плачу,
Обіймаю калину весь час
І немов біля неї вас бачу,
Ваші усмішки, очі прикрас.

І від цього душа моя мліє,
Та й без вас дуже тяжко тяжіє,
Соловейко в садку не співає,
Як і я, в день і в ніч вболіває.

Ой, прийдіть в мої сни тато, мамо
Із братами в оселю скоріш,
Бо мені дуже тяжко тут само,
Все не так, як бувало раніш.

Я без вас дуже важко сумую,
Навкруги завжди тільки журба.
Я за вами, рідненькі, жалкую,
А зі мною старенька верба.

Вона дуже схилилась та й плаче,
Бо у неї є серце… Болить…
Воно дуже до болі терпляче,
Кожен день і в оцю також мить.

Так прийдіть в мої сни, на хвилинку,
Тато, мамо, рідненькі брати,
Та й разом обіймемо калинку
В білих снах наперед темноти.

29.11.2014


ОЙ, ЧОМУ Ж, ЧОМУ
НЕ ПИШЕШЬ?..

Моєму брату
(м. Суми, Україна)

Отчего давно не пишешь,
Не звонишь и всё молчишь?..
Иль сказать уже не смеешь,
Тайны мысли бередишь?..

Ой, навіщо це робити,
Мовчки душу колотити.
Як мені про це спитати,
Про мовчанку нагадати?..

Я не знаю, что гадать,
Как другой сюжет подать?..
Отзовись хоть в ночь, средь дня,
Саму малость, для меня.

Не цурайся ти мене,
Спокій тебе не мине.
Я почну і в ніч співати,
Щоб про себе нагадати.

Жив, здоров… Семья, забота,
Повседневная работа.
Знать, такая ж у тебя,
Впрочем, схожая судьба.

Все ж, мій братику, дзвони…
Боже правий, борони
Відвертатися, без слів,
До очей картуз надів.

Я ж ни в чём не изменился,
Тот же, верь, не возгордился.
Жду тебя, мой дом открыт,
Напою, всем будешь сыт.

3.12.2014

УКРАЇНЬЦІ,
          СХАМЕНІТЬСЯ

Українці, схаменіться,
Не розпалюйте вогонь.
Ще не пізно, зупиніться,
Нащо кров вам до долонь?..

Не хитайте ви країну,
Вона стогне и реве,
Пожалійте Батьківщину
Бо вас Бог за гріх призве.

Україні дуже прикро,
Що навколо сльози, бруд.
Безлад, жах… Усе набридло,
За смерть, горе буде суд:

Від народу, та й від Богу,
За всі сльози матерів
Та й за їх лиху не змогу
Врятувати їх синів.

Ой, ви люди, схаменіться,
В домі вашему війна,
Все палає… Зупиніться,
В цьому ваша є вина.

А за смерть невинних душ,
Пекло вбивць уже чекає
Ой, ти люд, до миру руш,
Бог до цього спонукає.

Українці, ви ж то мудрі,
С добрим серцем над усе,
Відкривайте свої двері,
Хай мир в дім ваш увійде.

23.04.2015


ХОЧУ ДО ДОМУ,
ДО БАТЬКІВСЬКИЙ ХАТИ

Я хочу до дому, до батьківський хати,
Поклич мене мамо у зоряний час.
З радістю буду до тебе рушати,
З піснею тою, що склала для нас.

Вона дуже файна, чиста і спокійна,
Серце до болю завжди полонить.
З першої ноти вона мелодійна,
Тому й душа вся від неї тремтить.

Все ж дуже хочу до рідної хати,
В садочок вишневий, до співу птахів.
З радістю буду до них я рушати,
Щоби провідувати своїх батьків.

Друже, я також до тебе приїду,
Знаю, чекаєш мене повсякчас,
Буду у тебе десь біля обіду,
Тільки чекай, я прийду на твій квас.

Рідна оселя – моя батьківщина,
Краю пісенний, коханий мій рай,
Хочу до тебе, де моя родина,
Туди, де співає завжди водограй.


25.04.2015

НЕ ПОЛОНИ МЕНЕ, ПЕЧАЛЬ

Не полони мене, печаль,
Прошу тебе, не треба,
Лети за гай, в далеку даль,
За сивий обрій неба.

Віддай мої зоряни думки,
Бентежність їх не холоди,
Усі збери з душі оклунки,
Бо вже літа не молоді.

Про це шепоче мені осінь,
Серед дерев, де жовтий лист
Кружляє, падає під ноги,
Дивує, зіркою блищить.

17.10.2016

ДАЙТЕ СКОРІШ СОРОЧЕНЬКУ НАДІТИ..

Дайте скоріш сороченьку надіти
ту, що матуся пошила мені,
щоби я зміг, як раніше, радіти
в день свій народження, мрій, по весні.

Дайте... О, дайте всі спогади взяти
близько до серця і до душі,
щоби було мені зручно рушати
з ними по лісовій, влітку, тиші.

Знову співати почну з соловейком
біля криниці, яка мене жде...
Згадує те, як бував я веселком,
там, де мій спогад до щастя іде.


22.06.2019