У зеленній діброві Зозуля кувала,
Гарно співала немов промовляла.
Душу вложила в пісню свою,
І розбудила на сердці струну.
Життя немов квітка воно будоражить,
Зозуля лиш пташка життя твоє зважить.
Зплете із барвінка твої всі роки,
Тобі лишень треба їх зберегти.
Ми просим Зозулю,щоб вона накувала,
Років так багато,щоб горя не знали.
Але це ж така проста маячня,
Зозуля лиш пташка вона ж не свята.
У зеленій діброві Зозуля кувала,
Стежки, що пройшла до купи збирала.
І може не важно скільки років кує,
Нехай те що маєм вона збереже!!!
У зелен й д бров зозуля кувала
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2019
Свидетельство о публикации №119062204412
Свидетельство о публикации №119062204412
Рецензии