Дорогенька наша,
Корінь Антоніна,
Ти в усьому краща,
Ти у всьому винна:
Серпень припікає,
Скільки іх вже було…
Тіло засмагає,
І згоря минуле.
Мабуть тобі ліньки
Час заворожити.
Хай би йшов навшпиньки,
Бо дурне летіти.
Хай би відпочили
Наші славні рочки,
Хай би не гірчили
У віршах рядочки.
Щоб на повні груди,
Повсякчас думками,
Щоб не жили люди
Сірими вовками.
Скажуть – божевілля -
Я це добре знаю,
Зупини свавілля
Я тебе благаю.
Конче треба віршів,
Тих що є – замало,
Щоб святіх і грішніх
Ними лікувало.
Чергова присвята
© Copyright: Доктор Эф, 2019
Свидетельство о публикации №119062007217
Свидетельство о публикации №119062007217
Рецензии