Безнадiя Пер. Соловей Заочник

      Мрій трощених вимерлі трупи,
      Бо їм не було визнання...
      Чи знаєш, як звести докупи,
      Всі зайві думки навмання ?

      Навіщо завмерлі стенання
      І денна при дні маячня ?
      Навіщо спокус виринання -
      Нав'язана серцю брехня ?

      Навіщо назріла черешня
      В чужім, спорожнілім краю ?
      Навіщо ця туга прийдешня
      В моїм випадковім Раю ?

      Висотує, наче вампірня,
      І дихати в лад не дає...
      Невже прохолода вечірня
      Не вижене лихо моє ?

      Я знову примхливо самотня -
      Думки мої вітер пасе...
      Агов ?! Може, крига зворотня
      Це пекло моє занесе ?


                Перевод - Соловей Заочник


Осколки мечтаний, их трупы –
непризнанны – грохот лишь шум...
Как склеить их? Помыслов ступор –
не строят мосты наобум.

Зачем бессловесно стеная
дневной всё мерещится бред?
Зачем искушений стена мне
и кривды навязчивый вред?

Зачем созревают черешни
в чужом, опустевшем краю?
Зачем от досады нездешней
тоскую в случайном Раю?

Сочится из жизни отрада,
свободно дышать не даёт...
Неужто ночная прохлада
не пластырь на горе моё?

Я снова до слёз одинока –
раздумья, как ветер, не в счёт...
Эгей! Может, градом до срока
мой ад персональный снесёт?