Взула Осінь ніжки в жовті черевички.
У руде волосся заплітала стрічки.
Пронеслась по небу клином журавлиним
І дощем останнім пролилась в долині.
А Зима тихенько вранці приходила,
Жовті черевички білими зробила.
Одягала шубу гольчато-блискучу
І звала з собою прокотитись з кручі.
Та до господині Весна заходила.
Черевички взула — кригу розтопила.
Стала замалою шуба сніжно–сіра.
Ох, Весна–сестричко, що ж ти натворила!
Черевички сяють молодо–зелені,
Як рясна травичка, та долоньки клена.
Весело співає Весна–чарівниця.
А до неї Літо вже на конях мчиться…
Черевички природи
© Copyright: Елена Данилова 9, 2019
Свидетельство о публикации №119061806713
Свидетельство о публикации №119061806713
Рецензии