Моя Икона

Моя іконна це моя матуся!
На неї, я що дня молюся...
На неї, я завжди дивлюся.
І думаю, що дня рідненька живи...
Згадую, як ходили до річки ми,
Рибку з тобою, в ятір вудили...
І юшку смачну, в дома варили...
Хай скроні дорогенька не сивіють...
Говорять, що діти батьків не розуміють.
Зморшки хай не ділять лице.
Що будеш жити довго, надіюся на це...
Літа мов ті птахи, у вир відлітають.
Та коли у самих скроні сивіють,
Діти батьків своїх розуміють.
Тоді матуся дорожче понад все...
Зернятком від тебе, внуки проростають.
Кращої за тебе бабусі не знають!
Колискову їм ласкаво співаєш...
Пиріжками завжди пригощаєш...
Дякую тобі матуся за це.
Моя іконна це моя матуся!
На неї, я що дня молюся...
На неї, я завжди дивлюся.
І думаю, що дня рідненька живи.
Згадую всі твої для життя настанови...
Зростили ви нас з батьком у любові...
Я пам'ятаю, які ви були чорноброві.
Хай Бог дарує довгі вам матусенька літа...
Батьківська висить, в коридорі свита...
Любов'ю вашою сім'я наша оповита.
Ви для нас завжди із батьком молоді...
Хай лунає внуків сміх, в господі...

Олена. Українка.
Ви вже далеко та, я вас часто згадую сивинки вже на скронях маю...
Та теплі ваші долоні завжди пам'ятаю!