Цей бруд мені до тіла
Цей бруд мені до тіла,
Слизька помийна яма,
Де у раю немає світла,
Де жах і вічне божевілля.
Ми всі наважились терпіти,
Коли хмільні горіли діти,
В куток оплавлений на сміх,
Огарок в попелу кружляв.
І у смолі згоріли крила,
Душа від криків оніміла,
І лиш потвора за спиною,
Слова погрозливі шепоче.
Не повертайся більш до сонця,
Пітьма тепер керує світлом,
Наважся стрибнути з небес,
Давно у пеклі все згоріло.
Цей бруд менi до тiла
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2019
Свидетельство о публикации №119061305352
Свидетельство о публикации №119061305352
Рецензии
