Навіщо знову
Навіщо знову торкаєшся мене,
Я більше в світло не повірю,
Лишила в темряві журба,
Мотузку кинула на шию.
Давно все тіло оніміло,
Але думки блукають колом,
І серед них живе надія,
Що в пеклі очі я відкрию.
Вогонь пройдеться по рубцям,
І ти відчуєш ту печаль
Яка мені роз’їла серце,
Яка принизити зуміла.
І на очах зривала з тіла,
Останню білу шкіру,
І припиняла лиш тоді,
Коли душа торкнулась неба.
Навiщо знову
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2019
Свидетельство о публикации №119061302725
Свидетельство о публикации №119061302725
Рецензии
