Мара Белчева
Ущух вітрисько. Гори в цю хвилину
знеслися ввись. І сірих хмар гурти
взялись кривавим слідом томну днину
на спадень повести.
Назустріч між ялин принишклих тихо, –
як усмішка, – застиглі в тишині
на шпилях майбуття червоні стріхи
димлять у мирнім сні.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Мара Белчева
Издъхна вихра. Планините бели
глави издигат. Облаци-стада
денят към запад морни са повели
по кървава бразда.
И среща, сред елите укротени,
– като усмивка – спрели на ридът
на бъдещето, стрехите червени
в съня си тих димят.
Мара Белчева. Ущух вiтрисько
© Copyright: Любовь Цай, 2019
Свидетельство о публикации №119061203225
Свидетельство о публикации №119061203225
Рецензии